Чому в “ДНР” та “ЛНР” помирає бізнес?

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Як колись успішний бізнес нині перетворився на суцільне дно в "ДНР"

У Донецьку до війни майже будь-який бізнес буквально розквітав. Для цього власникам магазинів, перукарень чи якихось фірм потрібно було залишатись на ринку конкурентноспроможними.

Все, що власники бізнесів мали робити – це не ставити високі ціни на товари чи послуги, які цього не вартують, та робити свою справу якісно, орієнтуючись на клієнта.

Такої картини, на жаль, не побачиш у Києві, оскільки конкуренції майже в будь-якій справі ніхто не відчуває – попит буде, навіть якщо клієнти розбігатимуться. Але ж зараз мешканці окупованої шахтарської столиці теж не можуть похизуватися крутими сервісами, якісними товарами та орієнтованістю ринку на покупців. І це можна легко пояснити тим, що у “ДНР” залишилися здебільшого дрібні підприємці, які не могли створити нічого насправді крутого у довоєнні часи.

Більшість власників кафе, салонів краси, магазинів та інших закладів є новими власниками колись прибуткового бізнесу. Або бойовиками, які віджали все, або росіянами, які купили віджате. Ці люди нічого не тямлять у нормальному веденні справи, не зацікавлені у будь-якому покращенні, оскільки просто косять бабло з населення, яке виживає.

Служби таксі у “ДНР”, які досі знаходяться у Середньовіччі: щоб замовити автівку, треба подзвонити диспетчерові, який підбирає машину, називає номер та час прибуття. Диспетчери досі користуються старими базами, де автівки мають українські номера, хоча водії вже два-три роки як переєструвалися. Уявляєте собі таке десь у нас, на вільній території щоб номер авто таксі не співпадав, а у вас навіть не було зв’язку із водієм, щоб він теж не знав, куди вам дзвонити? Про наявність програм на смартфонах взагалі мовчу.

Схожий треш на окупованих територіях – всюди. Озлоблені касирки, які отримують взагалі копійки та ніяк не зацікавлені у нормальному обслуговуванні людей, комунальники, що відвоювали, повернулися додому та погрожують кожному з викликаючих їх розстрілом. Суворе донецьке життя як воно є.

Що ж стосується дорогих ресторанів, то там якість зберегли майже повністю: офіціанти знають, що з відвідувачами треба бути ввічливими, адже це або люди, які мають знайомих серед верхівок терористів, або самі “чиновники” топового рангу. Образити таких значить одразу відправитися на підвал із всіма наслідками. І до смаку страв теж немає ніяких нарікань – продукти завозяться суто українські, оскільки російськими навіть собак годувати не можна.

А якщо оцінювати бізнес загалом, він у “ДНР” стрімко загинається. Цінники на все зростають, “податки” та відсотки за кришування бойовиками – теж. А звичайні люди не спроможні платити. Через це у “дирі” майже щодня закривається середній бізнес. Малому вже давно настала хана.

Посилання на статтю: https://24tv.ua/chomu_v_dnr_ta_lnr_pomiraye_biznes_n1139419

Permanent link to this article: http://www.dokaz.org.ua/en/%d1%87%d0%be%d0%bc%d1%83-%d0%b2-%d0%b4%d0%bd%d1%80-%d1%82%d0%b0-%d0%bb%d0%bd%d1%80-%d0%bf%d0%be%d0%bc%d0%b8%d1%80%d0%b0%d1%94-%d0%b1%d1%96%d0%b7%d0%bd%d0%b5%d1%81/

Translate »